Історію творять люди

Кожна громада, а тим паче багатоетнічна міська, потребує порядку. У Глинянах його встановлювали аж три ради: загальна, християнська (лише християни) та «Кагал» (лише євреї). Не варто забувати і про «Цех» - установу, що регулювала дії ремісників, які водночас і були виборцями (по кілька людей кожного фаху). На жаль, чималий вплив на міщан здійснювали власники шинків, а було їх аж близько 20-ти.

Центральну владу мав бурмістр. 1896 року шляхом виборів до громадської ради на основі нововиданого закону відповідну посаду зайняв Андрій Балтарович, на честь якого названо одну із сучасних вулиць, який сприяв розвиткові "Просвіти", розбудовував банкову систему (у післявоєнний період цим займався Пилип Волошин). За час перебування Балтаровича на найвищій владній посаді було збудовано каменоломню, закуплено 300 гектарів лісу, посаджено молоді дерева біля урочища "Діброва", викопано декілька осушувальних каналів, що збільшило площу родючих земель. Облаштування громадських криниць, яке відбулося за його ініціативи, зменшило ризик розмаїтих захворювань, які мешканці мали, користуючись водою з так званих копанок поблизу ріки. Декілька колодязів функціюють досі. Міський голова вимогливо ставився до міщан, яких зобов'язував підтримувати чистоту не лише на вулицях міст, а й у своїх господарствах.

Филимон Решетилович

На межі століть місто мало свого духовного опікуна отця Филимона Решитиловича, який активно брав участь і в громадському житті. Він не лише організовував для місцевих християн відвідини святих місць Єрусалиму, а був ініціатором будівництва двоповерхової школи та церкви св. Миколая, відкриття «Будинку старців», допомагав заснувати «Товариство задаткове».

Говорячи про Глиняни, не можна не сказати про килими. Місцеві мешканці не полишали свого улюбленого ткацького промислу. За сприяння Филимона Решитиловича було засновано "Ткацьке товариство", яке виробляло рушники, покривала, хустини. Близько 1912 року глинянці виготовили перший килим, який вчилися робити, розшиваючи куплений спеціально для цього зразок.

Сім'я Хамулів